Flot3000

                                З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

           Про основи національної безпеки України 

     ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 39, ст.351 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом 
   N 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.116 } 

 

    Цей Закон  відповідно  до  пункту 17 частини першої статті 92
Конституції України  (  254к/96-ВР  )  визначає   основні   засади
державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і
гарантування в Україні безпеки особи,  суспільства і  держави  від
зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності. 

     Стаття 1. Визначення термінів 

     Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 

     національна безпека  - захищеність життєво важливих інтересів
людини   і   громадянина,   суспільства   і   держави,   за   якої
забезпечуються  сталий розвиток суспільства,  своєчасне виявлення,
запобігання  і  нейтралізація  реальних  та   потенційних   загроз
національним інтересам; 

     національні інтереси    -    життєво   важливі   матеріальні,
інтелектуальні і духовні цінності  Українського  народу  як  носія
суверенітету  і  єдиного  джерела  влади  в  Україні,  визначальні
потреби суспільства і держави,  реалізація яких гарантує державний
суверенітет України та її прогресивний розвиток; 

     загрози національній  безпеці  - наявні та потенційно можливі
явища  і  чинники,  що  створюють   небезпеку   життєво   важливим
національним інтересам України; 

     Воєнна організація  держави  -  сукупність  органів державної
влади,  військових  формувань,  утворених  відповідно  до  законів
України,  діяльність  яких  перебуває  під демократичним цивільним
контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на  захист
національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз; 

      правоохоронні органи   -   органи  державної  влади,  на  які
Конституцією  (  254к/96-ВР )  і   законами   України   покладено
здійснення правоохоронних функцій. 

     Стаття 2. Правова основа національної безпеки 

     Правову основу   у   сфері   національної   безпеки   України
становлять Конституція ( 254к/96-ВР ), цей та інші закони України,
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою  України,  а  також  видані  на   виконання   законів   інші
нормативно-правові акти. 

     Відповідно  до  цього  Закону  розробляються і затверджуються
Президентом   України   Стратегія   національної  безпеки  України
(  105/2007 )  і  Воєнна доктрина України ( 648/2004 ), доктрини,
концепції,   стратегії  і  програми,  якими  визначаються  цільові
настанови  та  керівні  принципи  воєнного  будівництва,  а  також
напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці
з   метою   своєчасного  виявлення,  відвернення  і  нейтралізації
реальних  і  потенційних  загроз  національним  інтересам України.
Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України є
документами,  обов'язковими  для виконання, і основою для розробки
конкретних  програм  за складовими державної політики національної
безпеки. 

     Стаття 3. Об'єкти національної безпеки 

     Об'єктами національної безпеки є: 

     людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; 

     суспільство -   його   духовні,  морально-етичні,  культурні,
історичні,  інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і
навколишнє природне середовище і природні ресурси; 

     держава - її конституційний лад,  суверенітет,  територіальна
цілісність і недоторканність. 

     Стаття 4. Суб'єкти забезпечення національної безпеки 

     Суб'єктами забезпечення національної безпеки є: 

     Президент України; 

     Верховна Рада України; 

     Кабінет Міністрів України; 

     Рада національної безпеки і оборони України; 

     міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; 

     Національний банк України; 

     суди загальної юрисдикції; 

     прокуратура України; 

     місцеві державні   адміністрації    та    органи    місцевого
самоврядування; 

     Збройні   Сили   України,   Служба  безпеки  України,  Служба
зовнішньої  розвідки  України, Державна прикордонна служба України
та  інші  військові  формування,  утворені  відповідно  до законів
України; ( Абзац одинадцятий статті 4 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005 ) 

     громадяни України, об'єднання громадян. 

     Стаття 5. Принципи забезпечення національної безпеки 

     Основними принципами забезпечення національної безпеки є: 

     пріоритет прав і свобод людини і громадянина; 

     верховенство права; 

     пріоритет   договірних   (мирних)   засобів   у   розв'язанні
конфліктів; 

     своєчасність і  адекватність  заходів  захисту   національних
інтересів реальним і потенційним загрозам; 

     чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної
влади у забезпеченні національної безпеки; 

     демократичний цивільний  контроль  над  Воєнною  організацією
держави та іншими структурами в системі національної безпеки; 

     використання в   інтересах  України  міждержавних  систем  та
механізмів міжнародної колективної безпеки. 

     Національна безпека України забезпечується шляхом  проведення
виваженої   державної   політики   відповідно   до   прийнятих   в
установленому порядку доктрин,  концепцій,  стратегій і програм  у
політичній,   економічній,   соціальній,   воєнній,   екологічній,
науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. 

     Вибір конкретних засобів і шляхів  забезпечення  національної
безпеки  України  обумовлюється  необхідністю  своєчасного  вжиття
заходів,  адекватних характеру  і  масштабам  загроз  національним
інтересам. 

     Стаття 6. Пріоритети національних інтересів 

     Пріоритетами національних інтересів України є: 

     гарантування конституційних    прав   і   свобод   людини   і
громадянина; 

     розвиток громадянського   суспільства,   його   демократичних
інститутів; 

     захист державного суверенітету,  територіальної цілісності та
недоторканності  державних  кордонів,  недопущення   втручання   у
внутрішні справи України; 

     зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві; 

     забезпечення розвитку  і  функціонування  української мови як
державної в  усіх  сферах  суспільного  життя  на  всій  території
України,  гарантування  вільного розвитку,  використання і захисту
російської, інших мов національних меншин України; 

     створення конкурентоспроможної,    соціально     орієнтованої
ринкової  економіки  та  забезпечення  постійного  зростання рівня
життя і добробуту населення; 

     збереження та  зміцнення  науково-технологічного  потенціалу,
утвердження інноваційної моделі розвитку; 

     забезпечення екологічно    та   техногенно   безпечних   умов
життєдіяльності громадян і суспільства,  збереження  навколишнього
природного   середовища   та  раціональне  використання  природних
ресурсів; 

     розвиток духовності,   моральних   засад,    інтелектуального
потенціалу   Українського  народу,  зміцнення  фізичного  здоров'я
нації, створення умов для розширеного відтворення населення; 

     інтеграція України в  європейський  політичний,  економічний,
правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір; розвиток
рівноправних взаємовигідних відносин з іншими  державами  світу  в
інтересах України. 

     Стаття 7. Загрози національним інтересам і національній
               безпеці України 

     На сучасному  етапі  основними  реальними   та   потенційними
загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві
є:
     у зовнішньополітичній сфері: 

     посягання на    державний    суверенітет    України   та   її
територіальну цілісність,  територіальні претензії  з  боку  інших
держав; 

     спроби втручання  у  внутрішні  справи  України  з боку інших
держав; 

     воєнно-політична нестабільність,  регіональні   та   локальні
війни  (конфлікти)  в  різних  регіонах світу,  насамперед поблизу
кордонів України; 

     у сфері державної безпеки: 

     розвідувально-підривна діяльність    іноземних    спеціальних
служб; 

     загроза посягань  з  боку  окремих  груп та осіб на державний
суверенітет,      територіальну      цілісність,      економічний,
науково-технічний  і оборонний потенціал України,  права і свободи
громадян; 

     поширення корупції,  хабарництва в органах  державної  влади,
зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності; 

     злочинна діяльність проти миру і безпеки людства,  насамперед
поширення міжнародного тероризму; 

     загроза використання з терористичною метою ядерних  та  інших
об'єктів на території України; 

     можливість незаконного ввезення в країну зброї,  боєприпасів,
вибухових речовин і засобів  масового  ураження,  радіоактивних  і
наркотичних засобів; 

     спроби створення  і  функціонування  незаконних  воєнізованих
збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил
діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави; 

     прояви сепаратизму,   намагання   автономізації  за  етнічною
ознакою окремих регіонів України; 

     у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України: 

     поширення зброї масового ураження і засобів її доставки; 

     недостатня ефективність  існуючих   структур   і   механізмів
забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності; 

     нелегальна міграція; 

     можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти
чи у протистояння з іншими державами; 

     нарощування іншими   державами   поблизу   кордонів   України
угруповань військ  та озброєнь,  які порушують співвідношення сил,
що склалося; 

     небезпечне зниження   рівня   забезпечення   військовою    та
спеціальною  технікою  та озброєнням нового покоління Збройних Сил
України,  інших військових формувань,  що  загрожує  зниженням  їх
боєздатності; 

     повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення
програм реформування Воєнної організації та  оборонно-промислового
комплексу України; 

     накопичення великої  кількості застарілої та не потрібної для
Збройних Сил  України  військової  техніки,  озброєння,  вибухових
речовин; 

     незавершеність договірно-правового  оформлення  і  недостатнє
облаштування державного кордону України; 

     незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців,
громадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей; 

     у внутрішньополітичній сфері: 

     порушення з боку органів державної влади та органів місцевого
самоврядування Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України,  прав
і  свобод  людини  і  громадянина,  в  тому  числі  при проведенні
виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням
вимог Конституції і виконання законів України; 

     можливість виникнення   конфліктів   у  сфері  міжетнічних  і
міжконфесійних відносин,  радикалізації та проявів  екстремізму  в
діяльності  деяких  об'єднань  національних  меншин  та релігійних
громад; 

     загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України; 

     структурна та  функціональна   незбалансованість   політичної
системи суспільства,  нездатність окремих її ланок до оперативного
реагування на загрози національній безпеці; 

     в економічній сфері: 

     істотне скорочення внутрішнього валового  продукту,  зниження
інвестиційної  та  інноваційної активності і науково-технічного та
технологічного потенціалу,  скорочення досліджень  на  стратегічно
важливих напрямах інноваційного розвитку; 

     ослаблення системи  державного регулювання і контролю у сфері
економіки; 

     нестабільність у  правовому  регулюванні  відносин  у   сфері
економіки,  в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави;
відсутність ефективної  програми  запобігання  фінансовим  кризам;
зростання кредитних ризиків; 

     критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях
промисловості,      агропромисловому      комплексі,      системах
життєзабезпечення;  загострення  проблеми  підтримання в належному
технічному стані ядерних об'єктів на території України; 

     недостатні темпи  відтворювальних   процесів   та   подолання
структурної деформації в економіці; 

     критична залежність  національної  економіки  від кон'юнктури
зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку; 

     нераціональна структура  експорту  з   переважно   сировинним
характером та  низькою  питомою  вагою продукції з високою часткою
доданої вартості; 

     велика боргова залежність держави,  критичні обсяги державних
зовнішнього і внутрішнього боргів; 

     небезпечне для  економічної  незалежності  України  зростання
частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки; 

     неефективність антимонопольної   політики    та    механізмів
державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення
конкурентного середовища в економіці; 

     критичний стан з продовольчим забезпеченням населення; 

     неефективність використання  паливно-енергетичних   ресурсів,
недостатні   темпи   диверсифікації   джерел   їх   постачання  та
відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу
енергетичній безпеці держави; 

     "тінізація" національної економіки; 

     переважання в  діяльності  управлінських  структур особистих,
корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними; 

     у соціальній та гуманітарній сферах: 

     невідповідність програм  реформування  економіки   країни   і
результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам; 

     неефективність державної  політики  щодо  підвищення трудових
доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної
зайнятості працездатного населення; 

     криза системи   охорони   здоров'я   і   соціального  захисту
населення і,  як наслідок,  небезпечне погіршення  стану  здоров'я
населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб; 

     загострення демографічної кризи; 

    зниження можливостей  здобуття  якісної освіти представниками
бідних прошарків суспільства; 

     прояви моральної та духовної деградації суспільства; 

     зростання дитячої     та     підліткової      бездоглядності,
безпритульності, бродяжництва; 

     у науково-технологічній сфері: 

     наростаюче науково-технологічне   відставання   України   від
розвинутих країн; 

     неефективність державної  інноваційної  політики,  механізмів
стимулювання інноваційної діяльності; 

     низька конкурентоспроможність продукції; 

     нерозвиненість внутрішнього     ринку     високотехнологічної
продукції та відсутність його ефективного  захисту  від  іноземної
технічної і технологічної експансії; 

     зниження внутрішнього  попиту на підготовку науково-технічних
кадрів для наукових,  конструкторських,  технологічних установ  та
високотехнологічних   підприємств,   незадовільний  рівень  оплати
науково-технічної  праці,  падіння  її  престижу,   недосконалість
механізмів захисту прав інтелектуальної власності; 

     відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі
України; 

     в екологічній сфері: 

     значне антропогенне порушення і  техногенна  перевантаженість
території   України,  зростання  ризиків  виникнення  надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характерів; 

     нераціональне, виснажливе використання  мінерально-сировинних
природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних; 

     неподоланність негативних   соціально-екологічних   наслідків
Чорнобильської катастрофи; 

     погіршення екологічного стану  водних  басейнів,  загострення
проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води; 

     загострення техногенного  стану гідротехнічних споруд каскаду
водосховищ на р. Дніпро; 

     неконтрольоване ввезення  в  Україну  екологічно  небезпечних
технологій,  речовин,  матеріалів і трансгенних рослин,  збудників
хвороб,  небезпечних  для  людей,  тварин,  рослин  і  організмів,
екологічно  необґрунтоване використання генетично змінених рослин,
організмів, речовин та похідних продуктів; 

     неефективність заходів щодо  подолання  негативних  наслідків
військової та іншої екологічно небезпечної діяльності; 

     небезпека техногенного,    у    тому    числі   ядерного   та
біологічного, тероризму; 

     посилення впливу шкідливих генетичних  ефектів  у  популяціях
живих   організмів,  зокрема  генетично  змінених  організмів,  та
біотехнологій; 

     застарілість та   недостатня   ефективність   комплексів    з
утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів; 

     в інформаційній сфері: 

     прояви обмеження   свободи   слова  та  доступу  громадян  до
інформації; 

     поширення засобами  масової  інформації  культу   насильства,
жорстокості, порнографії; 

     комп'ютерна злочинність та комп'ютерний тероризм; 

     розголошення інформації,  яка  становить  державну  та  іншу,
передбачену законом,  таємницю, а також конфіденційної інформації,
що  є  власністю  держави або спрямована на забезпечення потреб та
національних інтересів суспільства і держави; 

     намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом
поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації. 

     Стаття 8. Основні напрями державної політики з питань
               національної безпеки 

     З урахуванням  геополітичної  і  внутрішньої   обстановки   в
Україні  діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на
прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації
зовнішніх   і  внутрішніх  загроз  національній  безпеці,  захисті
суверенітету і  територіальної  цілісності  України,  безпеки   її
прикордонного простору,  піднесенні економіки країни, забезпеченні
особистої  безпеки,  конституційних  прав  і   свобод   людини   і
громадянина,   викоріненні   злочинності,   вдосконаленні  системи
державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні
соціально-політичної  стабільності суспільства,  зміцненні позицій
України у світі,  підтриманні на  належному  рівні  її  оборонного
потенціалу і обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної
ситуації. 

     Основними напрямами державної політики з питань  національної
безпеки України є: 

     у зовнішньополітичній сфері - проведення активної міжнародної
політики України з метою: 

     створення    сприятливих    зовнішньополітичних    умов   для
прогресивного економічного і соціального розвитку України; 

     запобігання   втручанню   у   внутрішні   справи   України  і
відвернення посягань на її державний суверенітет  і  територіальну
цілісність з боку інших держав; 

     забезпечення      повноправної      участі      України     в
загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки,
набуття    членства   у   Європейському   Союзі   та   Організації
Північноатлантичного   договору   при  збереженні  добросусідських
відносин  і  стратегічного  партнерства  з  Російською Федерацією,
іншими  країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими
державами світу; 

     сприяння  усуненню  конфліктів,  насамперед  у  регіонах,  що
межують з Україною; 

     участь  у  міжнародній миротворчій діяльності під егідою ООН,
ОБСЄ, інших міжнародних організацій у сфері безпеки; 

     участь  у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими
злочинними  угрупованнями  та  міжнародним  тероризмом,   протидія
поширенню  ядерної  та  іншої зброї масового ураження і засобів її
доставки; 

     адаптація законодавства     України     до      законодавства
Європейського Союзу; 

     у сфері державної безпеки: 

     реформування   правоохоронної   системи  з  метою  підвищення
ефективності  її  діяльності  на  основі  оптимізації   структури,
підвищення  рівня  координації  діяльності правоохоронних органів,
покращення      їх      фінансового,       матеріально-технічного,
організаційно-правового і кадрового забезпечення; 

     зосередження  ресурсів  і  посилення  координації  діяльності
правоохоронних,  розвідувальних  і   контррозвідувальних   органів
України для боротьби з організованою злочинністю та наркобізнесом; 

     участь   України   в  міжнародному  співробітництві  у  сфері
боротьби з  міжнародною  злочинністю,  тероризмом,  наркобізнесом,
нелегальною міграцією; 

     відпрацювання ефективно діючої системи контролю за поставками
продукції  і  технологій  оборонного  призначення   і   подвійного
використання; 

     у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України: 

     прискорення реформування   Збройних   Сил  України  та  інших
військових формувань  з   метою   забезпечення   їх   максимальної
ефективності  та  здатності давати адекватну відповідь реальним та
потенційним загрозам Україні;  перехід до комплектування  Збройних
Сил України на контрактній основі; 

     здійснення    державних    програм    модернізації   наявних,
розроблення та впровадження новітніх зразків  бойової  техніки  та
озброєнь; 

     посилення   контролю   за   станом   озброєнь  і  захищеністю
військових об'єктів; активізація робіт з утилізації зброї; 

     впровадження  системи  демократичного цивільного контролю над
Воєнною організацією та правоохоронними органами держави; 

     забезпечення   соціального   захисту  військовослужбовців  та
членів їх сімей; 

     дотримання  угод щодо тимчасового розташування Чорноморського
флоту Російської Федерації на території України; 

     прискорення   процесу   делімітації  та  демаркації  кордонів
України; 

     боротьба  з  організованими  злочинними угрупованнями, в тому
числі  міжнародними,  які намагаються діяти через державний кордон
України,  в пунктах пропуску та виключній  (морській)  економічній
зоні України; 

     поглиблення   транскордонного   співробітництва  з  суміжними
державами; 

     у внутрішньополітичній сфері: 

     забезпечення неухильного  додержання  конституційних  прав  і
свобод   людини  і  громадянина,  захист  конституційного  устрою,
вдосконалення  системи  політичної   влади   з   метою   зміцнення
демократії, духовних та моральних підвалин суспільства; підвищення
ефективності функціонування політичних інститутів влади; 

     створення  дійових,  у тому числі судових, механізмів захисту
конституційних прав людини і основних свобод; 

     забезпечення політичної стабільності,  громадянського миру та
взаєморозуміння в суспільстві, запобігання проявам екстремізму; 

     забезпечення прозорості  в  діяльності   державних   органів,
прийнятті    управлінських   рішень,   інформованості   населення,
зміцнення на цій основі його довіри до владних інститутів; 

     створення повноцінного,   ефективно   діючого   місцевого   і
регіонального самоврядування; 

     формування       і      вдосконалення      політико-правових,
соціально-економічних та духовно-культурних засад етнонаціональної
стабільності,   відпрацювання   ефективних  механізмів  узгодження
інтересів   етнічних   спільнот   та  розв'язання  міжнаціональних
суперечностей; 

     забезпечення   міжконфесійної   стабільності  та  запобігання
конфліктним  загостренням  на   релігійній   основі,   недопущення
протистояння  різних  церков,  у  тому  числі  щодо розподілу сфер
впливу на території України; 

     в економічній сфері: 

     забезпечення  умов  для  сталого  економічного  зростання  та
підвищення конкурентоспроможності національної економіки; 

     прискорення прогресивних   структурних  та  інституціональних
змін в економіці,  поліпшення інвестиційного  клімату,  підвищення
ефективності       інвестиційних       процесів;      стимулювання
випереджувального    розвитку    наукоємних    високотехнологічних
виробництв; 

     вдосконалення антимонопольної політики; створення ефективного
механізму державного регулювання природних монополій; 

     подолання "тінізації" економіки через реформування податкової
системи,  оздоровлення  фінансово-кредитної  сфери  та  припинення
відпливу капіталів за  кордон,  зменшення  позабанківського  обігу
грошової маси; 

     забезпечення   збалансованого   розвитку   бюджетної   сфери,
внутрішньої  і  зовнішньої  захищеності  національної  валюти,  її
стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку; 

     здійснення виваженої   політики   внутрішніх   та   зовнішніх
запозичень; 

     забезпечення   енергетичної   безпеки   на   основі   сталого
функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу,  в тому
числі    послідовного    і    активного    проведення     політики
енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення; 

     забезпечення продовольчої безпеки; 

     захист  внутрішнього  ринку  від  недоброякісного  імпорту  -
поставок  продукції,  яка  може   завдавати   шкоди   національним
виробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу; 

     посилення   участі   України  у  міжнародному  поділі  праці,
розвиток  експортного  потенціалу  високотехнологічної  продукції,
поглиблення  інтеграції у європейську і світову економічну систему
та активізація  участі  в  міжнародних  економічних  і  фінансових
організаціях; 

     у науково-технологічній сфері: 

     посилення  державної підтримки розвитку пріоритетних напрямів
науки  і  техніки  як  основи  створення  високих  технологій   та
забезпечення  переходу  економіки  на інноваційну модель розвитку,
створення ефективної системи інноваційної діяльності в Україні; 

     поетапне збільшення обсягів бюджетних  видатків  на  розвиток
освіти   і   науки,   створення  умов  для  широкого  залучення  в
науково-технічну сферу позабюджетних асигнувань; 

     створення   економічних   і   суспільно-політичних  умов  для
підвищення соціального статусу наукової та технічної інтелігенції; 

     забезпечення необхідних     умов    для    реалізації    прав
інтелектуальної власності; 

     забезпечення належного     рівня     безпеки     експлуатації
промислових,  сільськогосподарських і військових об'єктів,  споруд
та інженерних мереж; 

     в екологічній сфері: 

     здійснення   комплексу  заходів,  які  гарантують  екологічну
безпеку  ядерних  об'єктів і надійний радіаційний захист населення
та довкілля,  зведення до  мінімуму  впливу  наслідків  аварії  на
Чорнобильській АЕС; 

     впровадження  у  виробництво  сучасних, екологічно безпечних,
ресурсо- та енергозберігаючих технологій,  підвищення ефективності
використання природних ресурсів,  розвиток технологій переробки та
утилізації відходів; 

     поліпшення екологічного  стану  річок   України,   насамперед
басейну р. Дніпро, та якості питної води; 

     запобігання   забрудненню  Чорного  та  Азовського  морів  та
поліпшення їх екологічного стану; 

     стабілізація та поліпшення  екологічного  стану  в  містах  і
промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону; 

     недопущення неконтрольованого  ввезення  в Україну екологічно
небезпечних технологій,  речовин і матеріалів,  збудників  хвороб,
небезпечних для людей, тварин, рослин, організмів; 

     реалізація заходів    щодо   зменшення   негативного   впливу
глобальних  екологічних  проблем  на  стан   екологічної   безпеки
України, розширення її участі у міжнародному співробітництві з цих
питань; 

     у соціальній та гуманітарній сферах: 

     істотне посилення соціальної складової економічної  політики